Сімейний будинок
Початкові труднощі будівництва
Той, хто в менших будівельних роботах уже набув достатнього досвіду як майстер у домі, легше приступить до будівництва сімейного будинку або квартири. Тут не йдеться про те, що він сам виконує будівництво, бо це така робота, яка вимагає певних фахівців. Але безумовно добре, щоб і >>інвестор<< був обізнаний у цих роботах і щоб у простіших питаннях брав участь і сам, а за потреби також члени його сім’ї чи друзі. Тут ітиметься саме про участь у »великих« будівництвах, тобто про підготовку до будівництва.
Для будівництва спочатку потрібно забезпечити земельну ділянку. Недостатньо перед купівлею лише «подивитися» ділянку. Для забезпечення найкращих умов для майбутньої будівлі необхідно отримати інформацію про кілька речей, пов’язаних із ділянкою. Доцільно перед купівлею проконсультуватися з фахівцем. Розташування ділянки, рельєф, нахил, склад і характер місцевості, умови ґрунту, напрями вітрів, розміри та форма ділянки, наявна флора на ділянці, розташування і стан під’їзних шляхів та комунікацій є дуже важливими факторами і суттєво впливають на проєктування та виконання робіт під час будівництва. (Напр., високий рівень ґрунтових вод вимагатиме додаткових робіт з гідроізоляції, або ж на кам’янистому ґрунті ускладнені роботи з улаштування фундаменту). З урахуванням цих чинників може виявитися, що «дешевша» ділянка насправді є «дорожчою».
Перед купівлею слід перевірити й »правовий статус« земельної ділянки. Потрібно звірити в земельних книгах, чи є ділянка справді вільною для продажу і чи не обтяжена вона випадково боргами, іпотекою тощо. Можливо, існують спеціальні приписи щодо земельної ділянки, наприклад право або обов’язок надавати прохід іншим користувачам, пропуск води або водопроводу, експропріація. будівництво доріг чи інші умови (рис. 1). Після перевірки земельних книг слід звернутися до компетентного органу в муніципалітеті для отримання інформації про можливості забудови на цій ділянці. Там ми дізнаємося, яку будівлю можемо, або мусимо, звести на цьому місці (одноповерхову, багатоповерхову тощо), чи взагалі дозволено будувати, які є перспективні містобудівні плани околицi (де будуватимуть дитячий садок, ясла, магазини тощо). Якщо результати детального обстеження ділянки сприятливі і якщо стан у земельних книгах у порядку, а також висновок компетентного органу з питань будівництва для нас сприятливий, тобто немає жодних обмежувальних чинників або таких обставин, що збільшували б витрати на будівництво, ми можемо купити ділянку, дотримуючись приписів щодо купівлі та переоформлення землі. Такі детальні попередні відомості убережуть нас від подальших розчарувань і непотрібних витрат, а можливо, навіть і від повного зриву плану будівництва.
РИСУНОК 1
Після купівлі земельної ділянки потрібен будівельний дозвіл. Мета цього дозволу полягає в тому, щоб будівництво споруди виконувалося відповідно до чинних приписів і щоб власник, який має право на будівництво, здійснював його так, аби це не порушувало інтересів сусідніх власників і громади. Той, хто виконує будівництво без передбаченого будівельного дозволу, непрофесійно, має рахуватися з тим, що споруду буде примусово знесено за його рахунок.
До заяви на будівельний дозвіл слід додати також витяг із поземельних книг як доказ того, що заявник є повноправним власником земельної ділянки. Також необхідно отримати ситуаційний план ділянки, а також проєкт будівлі (ситуацію і деталі) з технічним описом. Бажано отримати від компетентного органу інформацію і щодо умов проєкту (масштаб, кількість примірників тощо) тоді, коли ми збираємо відомості про земельну ділянку. Невідповідні проєкти часто становлять серйозну проблему. Проєкти можуть розробляти лише для цього уповноважені установи, відповідно особи. Ми не маємо наміру впливати на майбутніх »інвесторів«, але звертаємо увагу на те, що у великих проєктних організаціях можна отримати готові типові проєкти, які є відносно недорогими, сучасними й економічними, виконаними в кількох варіантах, тож можуть задовольнити різноманітні вимоги. На підставі цих проєктів легше отримати будівельні дозволи, що містять кошторис і попередній розрахунок.
Під час будівництва власного будинку кожна людина має свої ідеї. Ці ідеї можуть бути правильними й реальними, але багато з них є нереальними, оскільки вони нездійсненні, неекономічні й несучасні, а часто й несмаковиті. Проєктувальник під час розроблення проєкту має дотримуватися певних федеральних приписів, нормативів і правил, пов’язаних із проєктуванням (наприклад, вхід до WC не може бути з кухні, мінімальна площа кімнати є встановленою, найменша висота внутрішніх приміщень, розташування приміщень, облицювання, площі вікон тощо не можуть обиратися на власний розсуд), але водночас має задовольнити й вимоги окремих осіб, тобто власника. Треба цінувати доцільні та економічні пропозиції проєктувальників щодо використання типових елементів (балок, дверей, вікон тощо).
Інтереси та аспекти окремих осіб найповніше можуть виявитися під час вибору й формування фасаду, групування приміщень, системи опалення, терас, підвалів, допоміжних будівель тощо. Звертаємо увагу на те, що компетентний орган не видасть будівельний дозвіл на підставі нефахових і неекономічних проєктів, які не відповідають нормам будівництва житла, саме через інтереси інвестора.
Коли ми отримали будівельний дозвіл, слід ретельно підготуватися до будівництва. Добра підготовка позбавить нас подальших непотрібних робіт. Паралельно з процедурою отримання будівельного дозволу слід доручити комусь виконання обмірів і кошторису. На основі обмірів і кошторису можемо визначити потрібну кількість будівельних матеріалів (з урахуванням також необхідних втрат). Ці документи потрібні також для одержання позики на будівництво. Якщо ми забезпечили також необхідну позику (або готівку для початку будівництва), далі слідує закупівля будівельних матеріалів.
Матеріал найкраще придбати в якомусь торговельному підприємстві. Існує також можливість придбати вже використаний матеріал — що значно дешевше — але про це неодмінно слід домовитися (і купувати разом) із фахівцем. Річ у тім, що забруднені цеглини з розчином згодом створюватимуть труднощі під час мурування і тинькування, бо вони «пробиватимуть» тиньк і фарбування. У дерев’яних балках, паркеті, дощатих підлогах можуть ховатися гриби та комахи, які через рік-два можуть завдати величезної шкоди. Для деяких черепиць потрібна подвійна кількість лат, тож може виявитися, що дешеве покриття даху згодом стане дорожчим. Так само м’який, уживаний вапняк не витримує морозу, тож ми не зможемо використовувати його для мурування та для фундаментів. Загалом слід бути дуже обережним, чи йдеться про нові, чи про старі, часто дешеві будівельні матеріали. Слід завжди вимагати й зберігати документи, що підтверджують право власності, але також і всі інші рахунки та документи треба дбайливо зберегти.
Перш ніж надійде перша партія матеріалів, на ділянці ще треба багато чого впорядкувати. Якщо ділянка ще не обгороджена, після узгодження меж із сусідами та офіційними даними слід поставити паркан. Паркан з боку вулиці і праву бічну та праву половину заднього паркану, якщо дивитися з вулиці, ми повинні виготовити. Лівий бічний паркан і ліва половина заднього паркану належать лівому, тобто задньому, сусідові. Отримання офіційних документів про паркани дасть змогу уникнути можливих подальших суперечок, а може, й судових процесів. У напрямку транспортування будівельних матеріалів доцільно зробити лише тимчасову й пересувну огорожу.
Основною передумовою для будівництва є наявність води на місці, оскільки транспортування води дороге й складне. Якщо ми бурили колодязь, а вода виявилася сірчистою, гіркою, солоною або смердючою, слід звернутися по допомогу до фахівця з буріння відповідного (глибокого) колодязя або для нейтралізації води. Агресивну або брудну воду не можна використовувати під час будівництва, бо через короткий час вона зіпсує бетон або розчин. Слід викопати й яму для вапна так, щоб вона не перешкоджала транспортуванню і була достатньо віддалена від майбутніх стін. Основа ями може бути 3 x 2 m, а глибина 1,5 m.
Потрібна також одна будівля для зберігання матеріалів, інструментів, а також для перевдягання. Для цієї мети слід збудувати одну тимчасову хатину розміром основи 3 x 3m з дерева, очерету або цегли з можливістю зачинення. Але набагато краще заздалегідь збудувати одну з допоміжних будівель, наприклад, сарай для палива, на який, до речі, ми також маємо будівельний дозвіл, і використовувати його для зберігання. Не слід забувати й про будівництво WC у місці, віддаленому від води. Після доставлення інструментів і допоміжних матеріалів (столярних скоб, мотузок тощо) можемо розпочати організацію доставлення будівельного матеріалу.
Вантажівку слід орендувати так, щоб вона була повністю завантажена. Для сипких матеріалів слід вимагати самоскиди. Потрібно уникати дешевого, але забороненого транспортування. Доставлений матеріал слід розмістити поблизу майбутньої будівлі так, щоб він не перешкоджав подальшому транспортуванню, бо таким чином ми уникнемо непотрібних переміщень. Цемент має бути зберіганий під дахом або накритий, цеглу складено з перев’язкою, без небезпеки для травм, пісок і щебінь обкладено цеглою (щоб не розсипалися). Гасіння вапна найкраще доручити фахівцеві.
Після цього можемо «позначити» місце будівлі. Це виконає майстер-виконавець. Він визначить точне положення будівлі на ділянці, положення кутів і відмітки висот. З місця, де буде зведено будівлю, слід прибрати бур’ян і гумус (для можливого подальшого використання). Майданчик будівництва має бути рівним, щоб майстер міг за допомогою шнура визначити положення фундаментів. Ширину траншей для фундаментів позначають кілками. Ми можемо брати участь, під наглядом майстра, і в цих роботах, а копання траншей — це повністю наша справа. На пухкому ґрунті потрібні підпори, а на міцному ґрунті ми мусимо виконати траншеї точно за заданими розмірами, підрубавши стінки. Викопану землю спробуймо розрівняти на місці, 1-2 m від траншеї, але найчастіше її потрібно транспортувати. Вивезення землі найкраще вирішувати як зворотний рейс вантажівки, яка доставляє будівельні матеріали. Після копання траншей найкраще одразу розпочати влаштування фундаментів (щоб дощ не пошкодив траншеї) (рис. 2).
ЗОБРАЖЕННЯ 2
Будівництво
Глибина фундаменту має в будь-якому разі становити щонайменше 30 cm нижче рівня ґрунту, нижче межі промерзання. Найшвидший і водночас найекономічніший фундамент — так званий «плаваючий камінь», який ми можемо виконати й самі на основі вказівок майстра. Фундамент із цегли є дуже дорогим і його може зводити лише фахівець. На горбистих місцевостях найкраще підходить фундамент, зведений із каменю. Після виконання фундаментів зовнішніх несучих стін слід зробити фундаменти середніх і перегородкових стін.
На підставі попереднього, ретельною роботою ми вже виготовили потрібні фундаменти. Для якісної ізоляції майстер покладе два шари бітумних ізоляційних плит 150, а три шари гарячого бітуму забезпечать повне закриття. Слід також звернути увагу на те, щоб ізоляція була на 3–10 cm ширша за стіну і щоб у місцях стиків було щонайменше 15 cm перекриття. Горизонтальна ізоляція основних стін має всюди з’єднуватися з горизонтальними ізоляціями внутрішніх стін і ізоляціями під підлогою. Багато хто нехтує ретельною ізоляцією, однак ізоляція є однією з основних передумов придатності будівлі до експлуатації (рис. 3)
РИСУНОК 3
Початок зовнішніх головних стін, внутрішніх головних стін і перегородок має бути щонайменше на 30, а ще краще на 40 cm, вище від рівня навколишнього ґрунту поблизу запланованого рівня підлоги. Майстрові, який організовує роботи та так звані точні роботи, ми можемо значно допомогти під час мурування. Тому рекомендується мурування, одну з операцій, що потребує багато праці, добре підготувати й детально та ретельно опрацювати план його виконання.
Незалежно від того, який матеріал ми використовуємо для мурування — цеглу, пустотілі цеглини, блоки, морозостійкий бутовий камінь чи оброблений благородний камінь, — наведені нижче золоті правила підходитимуть для будь-якого мурування.
- Не будемо прагнути зробити все самі! Добру якість мурування може забезпечити лише кваліфікована робоча сила. Якщо ми не опановували мулярське ремесло, тоді допомагаймо у перенесенні цегли, у подачі, замішуванні й перенесенні розчину, у перенесенні риштувань тощо (рис. 4).
ЗОБРАЖЕННЯ 4
2. Потрібну несучу ширину стіни визначає фахівець ще під час проєктування. Потрібна товщина для теплоізоляції залежить від матеріалу стіни, і мінімальне значення цієї величини, відповідно до сприйняття навантаження, регламентується нормами. Не можна за будь-яку ціну економити на товщині стін, адже згодом матимемо вищі витрати на опалення, а крім того, у тонких стінах можливе осідання водяної пари, що шкодить здоров’ю та псує малювання і меблі. Для наших температурних умов бажані цегляні стіни шириною 38 cm (без штукатурки). Кам’яні стіни мають бути завширшки щонайменше 50 cm (уже й через сприйняття навантаження). Існують також різні інші комбінації стін, з яких найвідоміша комбінація поздовжньо розташованих пустотілих цеглин і поставлених на ребро менших цеглин. Товщина цих стін становить 33 cm, але вона потребує ретельного виконання робіт. Добра стіна є цілком вертикальною, і окремі елементи в ній розташовані зі зв’язкою. У цегляних стінах особливо слід звертати увагу і на те, щоб ряди цегли були рівно та горизонтально укладені. Щоб під час мурування зберігалися розміри, слід використовувати кілки, рейки, мотузки, виски, і часто треба контролювати правильність мурування (щонайменше після 2-3 ряду).
3. Горизонтальні та вертикальні зазори (у разі каменю — похилі) мають бути близько 1 cm, і ці зазори слід добре заповнити розчином. Якість розчину визначає фахівець; зазвичай використовують розчин марки H4 або H6. Для мурування стовпів і димоходів потрібен цементно-посилений розчин. Розчин необхідно дуже ретельно перемішати, щоб у ньому не було грудок піску та вапна. Для замішування розчину слід використовувати витримане вапно та пісок без глини, без мулу і без домішок.
4. Під час мурування, вище висоти приблизно 1 m потрібні вже риштування. Риштування можуть виготовляти лише кваліфіковані для цього працівники, або їх виготовляють на підставі вказівок майстра, а матеріал для риштувань має бути повністю справним із відповідним настилом. На риштування слід укласти настильні дошки з рейками для запобігання ковзанню. Ящик для розчину треба наповнити так, щоб під час транспортування не відбувалося розсипання. З огляду на те, що під час мурування витрачається велика кількість розчину, для кожного муляра слід підготувати два ящики.
5. Не можна допускати безлад на будівельному майданчику! Під час роботи і після її завершення слід очищати риштування, щоб розчин на підлозі не схопився. Слід також очистити ящики для розчину і приготувати лише стільки розчину, скільки буде використано цього дня. Потрібно зібрати цеглини, що впали, і очистити територію від відходів, щоб звільнити транспортні шляхи. Цеглу слід доставити й скласти так, щоб вона була під рукою у муляра, стежачи за тим, щоб купа не завалилася і не впала.
6. Продуктивність одного муляра — укладання 800-1000 цеглин за вісім годин. Якщо роботу організувати так, що один працівник подає розчин, другий подає цеглу, третій (майстер) викладає, тобто мурує, а решта (члени сім’ї) підвозять матеріал, то за вісім годин можна укласти і 7000 цеглин. У такий спосіб основні стіни родинної будівлі можна завершити за 4–5 днів. Особливу увагу слід звернути на правильне виконання стиків стін, на кути, на обрамлення прорізів, на їхнє ретельне підганяння та підгонку перев’язки.
7. Товщина перегородок може бути 6, 10, 12 і 25 cm (залежно від вимог конструкції та перепланування). Зведення перегородок має виконувати фахівець, оскільки ці стіни повинні бути заведені в пази основних стін, а перегородки з блоків слід також посилювати. Звернімо увагу на те, щоб товщина блокових стін »вологих« приміщень (ванна, кухня) була не менше 10 cm, оскільки пізніше, під час виконання необхідних пазів, стіни з 6 cm буде зіпсовано.
8. І насамкінець кілька слів про захист здоров’я учасників будівництва сімейного будинку. На робочому місці треба забезпечити можливість умивання, невелике приміщення для зберігання і сушіння спітнілого робочого одягу, засіб проти сонця (для засмаги) і жирний крем для догляду за шкірою. Мозолисті та об’їдені розчином руки слід ретельно вимити, рани продезінфікувати, а мозолі змастити. Проти надмірного впливу сонця — особливо тим, хто не звик до важкої фізичної праці — слід користуватися засобом для засмаги, капелюхом із широкими полями і легкою одежою. Дітей слід тримати подалі від будівельного майданчика, від ями для гасіння вапна. Такі, привабливі для гри місця слід огородити й упорядкувати.
Класичний будівельний матеріал, цегла є дуже важливою, тому ми присвятили цьому матеріалу дві ілюстрації, щоб показати його характеристики, тобто »норми використання« (рис. 5 і рис. 6).
РИС. 5
Числа в малих рамках показують, скільки штук цегли потрібно для 1 m2-ного муру різної товщини з цегли різних розмірів. Ті, хто самостійно веде будівництво, легко обчислять площі стін запланованих приміщень. Розрахунок об’єму стін уже складніший, і саме тому ми задали співвідношення між кількістю штук і площею стіни (винятково ми задали потрібну кількість цеглин для стовпа заввишки 1 m).
Під час визначення цих даних ми врахували також простір, який займає розчин, і там, де кількість штук на 1 m2 не була цілим числом, ми округлили в більший бік.
ЗОБРАЖЕННЯ 6
Звертаємо увагу будівельників на те, що потрібна кількість цеглин на кутах для взаємного перев’язування стін зникає, якщо розрахунок виконувати на основі внутрішніх площ. Тому довжину однієї стіни в складі слід збільшити на величину товщини стіни. Цеглини, складені в ряди, становлять лише купу матеріалу; лише після зв’язування розчином вона стане стіною. Розчин — це суміш гашеного вапна, піску, води та цементу густини сметани.
Застосування різних видів розчинів
Розчин позначення H4 - для стін із невеликим навантаженням.
Розчин марки H6 - для менш навантажених фундаментів із цегли та каменю, для димарів, для перегородок і для склепінь.
Розчин марки H10 - для несучих стін товщиною 25 cm і менше та для стовпів з площею перерізу менше 0,1 m2
Розчин марки H25 - для основних стін приміщень підвалу будівель.
Розчин марки H50 — для цегляних стовпів з підсиленням на випадок »агресивних« підземних вод.
Розчин марки Н80 - для випадку »агресивних« підземних вод.
Розчин марку H90 — для випадку дуже »агресивних« вод.
Окрім цих аспектів, звичайно, вирішальними є вимоги щодо міцності.
Склад окремих видів розчинів
H10: 1,00 m3 піску, 250 kg цементу марки 300 або 0,25 m3 вапна
200 kg цементу марки 400
Н25: 1,00 m3 піску, 350 kg цементу марки 300 або 0,10 m3 вапна
300 kg цементу марки 400
H4: 1,00 m3 піску 0,25 m3 вапна
H4f/100h: 1,00 m3 піску 100 kg цем. марки 300 0,25 m3 вапна
H4f/75n: 1,00 m3 піску 75 kg цем. марки 400 0,25 m3 вапна
H4f/50 о: 1,00 m3 піску 50 kg цем. марки 500 0,25 m3 вапна
Н6: 1,00 m3 піску 175 kg цем. марки 300 або 0,25 m3 вапна
150 kg кг цем. марки 400
VP/100h: 1,00 m3 піску 100 kg цем. марки 300 0,33 m3 вапна
а/250 h: 1,00 m3 піску 250 kg цем. марки 300 —–
o/225n: 1,00 m3 піску 225 kg цем. марки 400 —–
Вапно з грудками або не перемішане й неякісно загашене вапно спричинятиме кратери на стіні у вигляді слідів зерен.
Декілька видів бетону
Корисно знати характеристики та кілька видів бетону, з зауваженням, що міцність основного в’яжучого матеріалу, цементу, зростає зі збільшенням чисел (200, 300, 400, 500). Позначення бетону від B50 до В500 означає, своєю чергою, його міцність на стиск. Ось кілька видів для »асортименту«:
В - 50: 1,20 m3 щебеню 150 kg цементу марки 300 або 110 kg цементу марки 400
B - 70: 1,20 m3 гравію 190 kg цементу марки 300 або 150 kg цементу марки 400
B - 100: 1,20 m3 гравію 250 kg цементу марки 300 або 200 kg цементу марки 400
В - 140: 1,20 m3 шљунка 270 kg цементу марки 300 або 250 kg цементу марки 400
B - 200: 1,30 m3 гравію 278 kg цементу марки 500
Якщо ми вже краще ознайомилися з цеглою та розчином, слід зазначити також, що спосіб зв’язування цегли, коли її кладуть довжиною в напрямку довжини стіни, називається ложковим рядом (рис. 7, 1 частина). Існує також тичковий ряд (рис. 7, 3 частина) і так званий солдатський ряд (рис. 7, 4 частина) в однорядному варіанті.
Цеглу можна поздовжньо і поперечно розколювати навпіл, але часто потрібні шматки від 1/4 і 3/4-ї частини. З них формують стовпи. Дуже важливо, щоб верхній ряд цегли був зміщений на одну половину поділу відносно ряду, що міститься під ним. Це з’єднання забезпечує міцність стіни. Важливо й те, щоб розчин був не лише між окремими шарами, а й між окремими цеглинами в шарі у боковому напрямку (рис. 7, нижня частина).
РИСУНОК 7
На готові шари слід кельмою нанести рівномірний і рідкий шар розчину товщиною близько 1 cm; на цей шар покласти цеглу (3), а на кінці цеглин також слід нанести розчин (2). Поставлену цеглу слід ударами спочатку зверху привести на своє місце (4), а потім і з бокової (5) сторони (ударами по торцю, не змазаному розчином). Рідкий розчин проникне і в вертикальні шви, і так буде досягнуто доброго зчеплення.
Для розколювання цегли зручно позначити довжину на рукоятці молотка, і так ми легко позначимо місце для розрізання половини або чверті цеглини. На місці різу треба провести глибшу риска з обох боків цегли, а потім ударом у середину частини, яку потрібно відокремити, цеглу ламають. Під час цієї операції цеглу слід тримати в лівій руці.
Для штукатурення потрібен ще більший досвід, ніж для різання цегли. Вилити вміст кельми на стіну одним лише рухом руки важко навчиться той, хто рідко займається мулярською справою. Тому краще покласти розчин на більшу гладилку і потім, починаючи від нижнього краю стіни, — тримаючи гладилку горизонтально і під кутом близько 20° до стіни — легким натиском на стіну нанести розчин на поверхню (рисунок 8).
РИСУНОК 8