Бетон — це будівельний матеріал, з яким легко працювати, оскільки він дуже «слухняний» і придатний для різних господарських робіт та робіт у саду. З бетону можна виготовити огорожу, садову лавку, садову доріжку, терасу тощо, а також його можна фарбувати.
Основи бетонування
Бетон — це штучний будівельний матеріал, він складається з трьох головних частин: заповнювача, цементу та води. Із природних заповнювачів використовують річковий або кар’єрний гравій, тобто піщаний гравій, а рідше — дроблений камінь або каменеподібну тверду речовину.
Штучними додатковими матеріалами є: котельний шлак, шлак із доменних печей, перліт і керамзит. Важливо, щоб додаткові матеріали мали приблизно однаковий розмір зерен, що забезпечується просіюванням.
В’яжучим матеріалом бетону є цемент. Відповідно до класифікації міцності (більші числа означають кращу якість) застосовують цемент марок 300, 400 і 500. Для замішування можна використовувати як комунальну воду, так і річкову та озерну, але без хімічних речовин, шкідливих для цементу (кальцію, магнію, цукру, сульфатів мінеральних вод) з pH не меншим за 6 і не більшим за 8,5). До бетону за потреби можна додавати також засоби проти замерзання, для прискорення тужавіння, для фарбування тощо. Засобами проти замерзання є хлорид кальцію та засіб під назвою Tricosal S III. Водночас це й засоби для прискорення тужавіння. Обидва засоби можна використовувати лише відповідно до наведених інструкцій, оскільки вони впливають на кінцеву міцність бетону та руйнують арматурну сталь. Більша кількість цих засобів може призвести до хімічного розпаду бетону. (Кількість хлориду кальцію може становити максимум 3% від кількості цементу для неармованого бетону, а для залізобетону — 1,5%). Тужавіння посилюється засобом Tricosal Normal.
Для фарбування бетону можна використовувати оксидні або марганцеві барвники, стійкі до хімічного впливу цементу. Зовсім не потрібно фарбувати бетон по всій товщині шару. Фарбують лише зовнішній, покривний шар.
Кількість матеріалу для виготовлення бетону залежить від якості бетону. Для бетону, який слугує як основа або як заповнювач, відповідає якість B 70. Для 1 m3 бетону потрібно 1,1-1,3 m3 додаткового матеріалу, 150 kg цементу 400 і близько 130 літрів води. Якість бетону для залізобетонних конструкцій має бути не нижче B 140. Для цієї якості бетону також потрібно 1,1-1,3 m3 гравію, 210 kg цементу і 120 літрів води.
Перед змішуванням бетону додатковий матеріал слід просіяти так, щоб в одну партію додавався лише матеріал однакового розміру зерен. До цього матеріалу, ще в сухому стані, треба додати просіяний цемент без грудок, а перед доливанням води суміш слід щонайменше тричі перемішати лопатою (найкраще — перемішувати її на якійсь сталевій плиті або дошках). Під час двох повторних перелопачувань суміші гравію і цементу слід із невеликої висоти додати потрібну кількість води за допомогою відра з розбризкувачем (щоб вода не вимила цемент). Після завершення змішування вологість бетону має бути ідентичною вологості ґрунту. (Увага! Видимо сухий бетон ще й сам по собі зволожується!).
Розрихлений і зволожений ґрунт, а також забруднення з місця, де ми хочемо застосувати бетон, слід видалити, а поверхні, що будуть контактувати з бетоном, треба зволожити. Бетон не можна скидати з висоти або кидати. Якщо його укладають у форму, слід добре його ущільнити. Для побутових робіт найкращим є ручний спосіб ущільнення. Трамбівку для бетону можна виготовити зі штанги квадратного або круглого перерізу, масою 10-17 kg, з ручкою довжиною 1,2 m. Ущільнення має бути безперервним, і треба стежити, щоб не залишалися ділянки, які не ущільнені. Товстіші шари бетону слід ущільнювати приблизно через кожних 20 cm. Більш пластичні бетони, особливо для залізобетонних конструкцій, можна ущільнювати і так, що залізний загострений стрижень діаметром 20–30 mm занурюють у бетон доти, доки на поверхні не утвориться в’язкий шар, схожий на штукатурку.
Укладений бетон має принаймні два дні постійно бути вологим, і тому його слід періодично поливати водою або накривати вологим покривалом. Бетон треба захищати від негоди, поштовхів, сильного сонця, вітру та різних хімічних впливів. Усі ці впливи шкідливі для процесу твердіння бетону, а отже, і для міцності бетону.
Виготовлення кольорового бетону
Під час виготовлення кольорового бетону до бетону додають відповідні пігменти та барвники.
З чого — скільки?
Додаванням барвників, у будь-якому разі, зменшується міцність бетону, тому слід бути обережним і додавати барвник лише помірно. Доданий барвник у жодному разі не повинен перевищувати 10% масової частини цементу. Часто отриманий тон залежить від кількості доданого барвника (наприклад, додаванням 6% залізо-оксидно-жовтого отримують насичений жовтий, а додаванням кількості 2% — кремовий колір). Змішуванням кількох тонів можна отримати й нові варіанти. Так, наприклад, додаванням 4% залізо-оксидно-червоного і 4% залізо-оксидно-жовтого отримують насичений червоний, цегляний колір. Змішуванням тонів залізо-оксидно-жовтого і хромово-оксидно-зеленого отримаємо дуже гарний відтінок зеленого кольору. Якщо замість хромово-оксидно-зеленого кольору змішувати ультрамарин, бетон буде бірюзово-синім. Додаванням невеликої кількості чорного всі тони певною мірою приглушуються.
Барвник, який додають до бетону, має мати добру покривну здатність і здатність фарбувати (щоб додаванням малої кількості барвника отримати рівномірний тон). Найкращими є органічні та деякі синтетичні пігменти. Кілька кількісних даних: на один мішок цементу потрібно 1,5-4,5 kg барвника. Додаванням 1 kg барвника до цементу для покривного шару товщиною 1 чорн (наприклад, для тротуару) отримують кольоровий бетон для покриття близько 1m2 поверхні.
Найчастіше вживані кольори
Бокситно-червоний — це подрібнений матеріал, що містить близько 20% залізного оксиду. Стійкість цього барвника до погодних умов, світла і температури є такою ж, як і в залізної мумії, але він має меншу фарбувальну здатність.
Кобальтово-синій — це штучний неорганічний барвник, що містить кобальтовий та алюмінієвий оксид. Світліший відтінок цього кольору — целінова синь, яка містить олов’яний оксид. Через низьку покривну здатність і фарбувальний ефект його слід додавати до бетону у більших кількостях, що може спричинити тріщини. Його можна домішувати до барвників, стійких до атмосферних впливів, світла і температури та таких, що зв’язуються з цементом.
Зелений оксид хрому є штучним неорганічним барвником. Він стійкий до світла, атмосферних впливів, температури, кислот і лугів. Його можна застосовувати з цементним в’яжучим матеріалом і змішувати з усіма пігментами. Має чудову покривну та фарбувальну здатність.
Марганцева бурa — це штучна неорганічна фарба, яка містить 20% марганцевого оксиду. Вона стійка до світла та атмосферних впливів і може використовуватися з усіма зв’язувальними засобами, але при змішуванні з пігментами, що містять сірку, утворюється чорний тон.
Марганцева чорна — це подрібнений природний неорганічний матеріал (земляна фарба) зі вмістом оксиду заліза і марганцю. Вона стійка до вапна і цементу, до слабких кислот, до світла та атмосферних впливів. Має чудову покривну здатність і добре витримує температурні впливи.
Охристо-жовтий — природний неорганічний барвник. Відтінок цього кольору змінюється від світло-жовтого аж до бурого і виготовляється в багатьох відтінках. Містить гідрат оксиду заліза (Fe203 - Н2О) і марганець. Оксид заліза надає йому червоного, а марганець — бурого відтінку. Стійкий до світла й атмосферних впливів, слабо стійкий до кислот і до температури.
Смарагдово-зелений (зелений Гіньє) — це гідрат оксиду хрому. Він дещо вогнистішого тону, ніж оксид хрому, і має вищу температуростійкість.
Іспанська червона — це природний неорганічний барвник, який отримують розкладанням гематиту (червоної залізної руди). Містить 80-90% % оксиду заліза. Має чудову покривну та фарбувальну здатність, стійка до світла, атмосферних впливів, температури і може змішуватися з усіма зв’язувальними засобами.
Ультрамарин синій — це штучна неорганічна фарба, що містить силікат натрію та алюмінію із вмістом сірки. Вона стійка до світла, до температури, але не стійка до атмосферних впливів, оскільки її уражають димові гази повітря. Її не можна змішувати з пігментами, що містять свинець, мідь, кобальт і залізо. Її можна змішувати з матеріалами, що зв’язуються з рідким склом, вапном або цементом. На поверхнях іноді спричиняє плями. Для фарбування цементного розчину можна використовувати лише чистий ультрамарин.
Ультрамарин зелений. Ультрамарин синій на першій фазі процесу виробництва має зелений відтінок і в такому вигляді також продається. Властивості ультрамарину зеленого приблизно такі самі, як і синього, але його барвна сила та світлостійкість менші.
Умбра (оксамитово-коричнева) — це природна неорганічна фарба зі вмістом оксиду заліза і марганцю. Єдина коричнева земляна фарба. Вона стійка до атмосферних впливів, до світла і має середню термостійкість. Може змішуватися з усіма зв’язувальними матеріалами та пігментами.
Залізний міній (червоний залізний оксид, залізний пірит) — це природний неорганічний пігмент, що містить 75% залізного оксиду (Fe203). Це земляна фарба, але її можна також отримати випалюванням залізної руди та глини. Вона стійка до атмосферних впливів, світла, температури та слабких кислот. Її часто використовують, і вона має чудову покривну здатність.
Чорний залізний оксид — це штучна неорганічна речовина зі вмістом ферро- (фері-оксиду) (Fe304). Придатний для фарб із цементними зв’язувальними речовинами, стійкий до атмосферних впливів, світла, температури та дії слабких кислот. Має синювато-чорний колір і добру покривну здатність.
Жовтий оксид заліза (марсова жовта, оксидний охристий пігмент тощо) — це штучно вироблена охра, ґрунтова фарба. Їхні властивості ідентичні.
Під час приготування бетону дуже важливо, щоб барвник якомога краще перемішався і, навіть якщо його наносять лише в останньому шарі, щоб його одразу наносили на основний шар і ущільнювали. Важливо також змастити опалубку парафіновою олією, щоб її легше було знімати. Для виготовлення плиток для тротуару чудовий шаблон можна зробити за допомогою кількох алюмінієвих смуг, зігнутих у формі літери L, шириною 10 cm, завтовшки 1-2 mm і певної довжини, які в бажаній формі можна прикріпити цвяхами до якоїсь основної дошки.
Слід звернути увагу на те, що тон кольору після висихання значно світліший, тому рекомендовано спочатку зробити зразок тону.
Бетонна огорожа
Декоративна огорожа виготовляється з бетонних елементів, які встановлюються на основу з двох рядів цегли і між цегляними стовпами. Елементи виготовляють у шаблонах. Основа і рама шаблона виготовляються з струганої дошки. Два діагонально протилежні краї шаблона з’єднують між собою клиновим способом, за потреби цвяхами або гвинтами; третій кріплять шарнірними завісами, а в четвертий слід встановити по два гвинти з кільцеподібною головкою один під одним (рис. 1, 1 частина). У середній дерев’яний брусок і в нижню частину дерев’яних вставок (4 штук у формі літери L) слід вставити дерев’яні штифти, а в нижню дощану плиту слід просвердлити відповідні отвори для з’єднання штифтів: коли виготовляють бетонні елементи, спочатку слід установити дерев’яні вставки на свої місця, закрити шаблон і закріпити шпилькою (дерев’яним штифтом), вставленою в кільцеподібну головку гвинтів. Потім шаблон слід заповнити бетоном, змішаним із дрібного гравію та цементу марки 300. Якщо бетон напівсхопився, слід розібрати шаблон, вийняти вставки і продовжити виготовлення наступного елемента.
Якщо ми вже виготовили достатню кількість бетонних елементів, можемо розпочати виготовлення огорожі. Встановимо, за можливості на бетонну основу або на основу з каменю, два ряди цегли і >>піднімімо<< стовпи.
РИСУНОК 1
Бетонні елементи слід укладати в цементний розчин, щоб вони краще зчеплювалися і були міцнішими. Для більшої міцності огорожі бетонні елементи треба «зв’язати» зі стовпами з цегли. Над рядом елементів у стовпи слід забити шматочки міцного дроту, зігнутого у формі літери U, а потім з’єднати їх дротом над рядом елементів. Таким способом буде забезпечено достатню міцність (рис. 1, 2. частина).
Під час мурування вже з другого ряду ми маємо користуватися рівнем і виском, оскільки нерівномірно зведена огорожа справляє дуже погане естетичне враження, становить потенційну небезпеку нещасних випадків і має коротший строк служби.
Шви між елементами слід заповнити розчином протилежного кольору й ретельно вирівняти. Коли буде досягнуто відповідної висоти, верх елементів і стовпів слід накрити бетонними плитами. Під час укладання бетонних плит не слід шкодувати цементного розчину, бо інакше плити можуть легко впасти.
Декоративна огорожа з бетону є довговічною і гарною. Звичайно, можна зробити й елементи іншої форми, якщо виготовити відповідні шаблони. Декоративний ефект огорожі можна підсилити виткими рослинами.