Гідроізоляція вологих стін є складною, але важливою та корисною як ремонт. Перш ніж перейти до гідроізоляції, ознайомимося з основними мулярськими інструментами. Ківш або фангла служить для нанесення матеріалу (рис.1, 1.частина). За можливості слід обирати якомога меншу фанглу, бо постійне піднімання наповненої фангли сильно навантажує суглоб руки. Для розподілу та вирівнювання розчину служить кельма (рис. 1, 2. частина).
У кельми дуже важливо, щоб середня лінія руків’я проходила через вістря кельми. Під час вибору кельми перевагу мають ті, що менших розмірів і з заокругленим вістрям. Дерев’яні терки (пердаші) служать для вирівнювання розчину (рис.1, 5. частина). Терки потрібно мати якнайбільшої кількості розмірів, тобто величин. Під час вибору мулярського молотка (рис.1, 4. частина) найкраще вибрати той, що має одне лезо, бо молоток із двома лезами (молоток-кусачки) використовується для спеціальних робіт, а крім того 1,5 рази важчий за молоток з одним лезом, вага якого 0,7 kg. Важливими інструментами є також Iibela (рис.1, 6. частина), яка має бути якомога більшою, виска (рис.1, 3. частина), яку можна й самому виготовити, рейки для вимірювання, вирівнювання й контролю та шнур. Довгі рейки можуть слугувати і для вирівнювання цегли, таким чином, що рейку ставлять біля ряду викладеної цегли й ударами по ній вирівнюють окремі цеглини в пряму лінію. Шнур потрібен як напрямна для укладання ряду цегли, і це роблять так, що шнур прив’язують на кінцях стіни до двох рейок, а також для контролю площин готових стін (рис.2). Де шнур віддаляється від стіни, там стіна увігнута, а де він її притискає, там випукла.
Подальша ізоляція вологих стін, чия штукатурка вже осипається, а фарба відпадає, є, як ми вже сказали, одним із робіт, що завдає найбільше клопоту і найважче розв’язується. Повне вирішення цієї проблеми є дуже тривалим і може бути досягнуте лише за значних інвестицій.
Перш ніж розпочати подальшу ізоляцію таких вологих стін, слід переконатися, чи є можливість завести ізоляцію нижче рівня підлоги об’єкта. Якщо такої можливості немає, якщо об’єкт має бетонну підлогу, без підвалу - братися до роботи шкода, адже волога обійде нову ізоляцію.
Для додаткової ізоляції потрібні більші й ретельно виконані мулярські роботи, що означає: така робота потребує певної фаховості (сл.3, 1. частина). Спочатку потрібно розкрити стіну в бажаній лінії. Ця лінія має бути вище рівня землі, але нижче рівня підлоги першого поверху. Коли ми визначили відповідну лінію, слід збити штукатурку стіни як з внутрішнього, так і із зовнішнього боку й знайти таку лінію, де ряди цегли є приблизно горизонтальними. Треба звернути увагу на точне місце проходження різних електричних та інших комунікацій у стінах, щоб випадково їх не пошкодити. Самонесні — основні стіни та їхні продовження слід ізолювати. Допоміжні стіни, які зведені на перекриттях, не потрібно ізолювати навіть якщо вони здаються вологими, оскільки вони можуть отримувати вологу лише з бокової сторони від основних стін. Ізолюванням основних стін волога зникне шляхом природного висихання і з цих допоміжних стін.
Прорізання стін
Розкриття стін починаємо з виймання цеглин над вибраною лінією (рис. 3, 2. частина). Навколо початкової цеглини зверху, знизу і збоку вишкрябуємо розчин, потім ударами по цеглині ліворуч-праворуч і вгору-вниз послаблюємо її і витягаємо. Після видалення першої цеглини решту видаляємо дуже легко. Щоб не порушити несучу здатність стін, ми можемо розкрити стіну на довжині однієї-двох цеглин. Розкриття стіни на більшій довжині є небезпечним!
Розкриття стін, ширина яких 1,5-2 цеглини, наприклад, дачного будиночка, є відносно легким. Набагато складнішим завданням є розкриття основних стін житлових будівель, ширина яких становить більше цеглин. Коли під час розкриття стін ми видаляємо цеглини, рекомендується на їхнє місце встановити підпори з половинок і чверток цеглини, щоб не сталося обвалення під час роботи та травмування руки (рис. 3, 4. частина). Якщо нам вдалося повністю розкрити стіну, вирівняймо звільнені поверхні основних стін і намастимо їх товстим шаром ізолювальної маси або UB-B-55 відповідно UB-B-65 бітумом. На так підготовлену основу потім укладаємо ізолювальні бітумні стрічки шириною 15-40 cm, які ми попередньо намастили бітумом. Стрічки слід укладати так, щоб вони перекривали поверхню стіни. За можливості слід використовувати ізолювальні стрічки марки (рис. 3, 3. частина). Вище цього, з доволі трудомісткою роботою, слід укласти нові, цілком справні та морозостійкі цеглини на міцний цементний розчин і таким чином замурувати отвір. Над новим рядом цеглин і під цеглинами старої стіни слід за допомогою залізного прута ущільнити розчин, до якого можна домішати дрібні цегляні уламки. Таким чином, рухаючись уздовж основної стіни шматок за шматком, ми зможемо виконати подальше ізолювання стіни.
Замість видалення, тобто розкриття, стіни таким способом, можна працювати й пилкою, якщо стіна виконана з м’якого каменю або якщо товщина розчину між стінами велика і він розташований у горизонтальній площині. У цьому разі в одному місці пробиваємо стіну і через розширений отвір пропускаємо стінну пилку. Пилкою можна швидше видалити ряди цегли, звісно, знову ж таки невеликими шматками. Якщо трохи розширити отвір, який ми зробили пилкою, то можна безпосередньо ввести також ізоляційну стрічку, намазану з обох боків бітумом. Після повного затвердіння слід ущільнити цементний розчин над бітумом. Одним із способів ізоляції є електроосмотичний спосіб.
Відомо, що волога проникає в стіни з фундаменту вгору по капілярах. Це проникнення посилюється потенціальною різницею між основою ґрунту та нижніми частинами стін. Після влаштування ізолювальних електродів проникнення вологи автоматично припиниться.
Електроди вбудовують у стіну над рівнем землі та нижче нижнього рівня підлоги на 15 cm. Їх виготовляють із залізних прутків — арматурної сталі, діаметром 12-15 mm. Встановлюємо їх у отвори, просвердлені буром від 2 cm, на відстані один від одного 40 cm. Електроди розміщуємо і з внутрішнього, і з зовнішнього боку, так щоб кінці електродів були віддалені один від одного на 2-3 cm по центральній лінії стіни. Після встановлення електродів отвори слід заповнити цементним розчином. Кінці електродів, що виступають зі стіни, слід з’єднати сталевим дротом завтовшки 6-8 mm, а сталевий дріт — до одного плаского заліза розмірів не менше 60x60x8mm, яке розміщене нижче рівня землі. З естетичних міркувань добре сталевий дріт, що з’єднує електроди, втопити в стіну. Елементи цієї установки з’єднуємо паянням або зварюванням. Треба звернути увагу, щоб система електродів і дроту не вступала в контакт з електричною мережею або з заземлювальними проводами. Систему електродів у деяких випадках, на основі місцевих вимірювань, слід підсилити підключенням до низьковольтного постійного струму.
Після Ізоляції вологого стіни слідує штукатурення стіни, а про те, як це робиться, ви можете прочитати у статті Ремонт і заміна штукатурки